ЩО ТАКЕ ∆ГРА - 2 або як Юра ледь не «очолив Всесвіт», але все обійшлося, без санітарів
Валерій Стрільчик
По мотивах ~двох місяців ∆гри реальної людини.
Юра любив життя. Не оце «в теорії». А нормально так, по-людськи:
вино
гості
гітара
Грузія
старі будинки
круїзи
красиві розмови
І щоб за столом було: «оооо… добре сидимо…»
Одним словом: класичний український бізнес-гедоніст стратегічного розливу.
Але була проблема
Юра одночасно:
вів бізнеси
працював
мріяв
запускав проекти
приймав людей
садив виноград
думав про Італію
токенізацію
землю
клуб
інвестиції
майбутнє України
обертання планети Земля
І… потроху переживав за ВСЕ. Ну тобто буквально.
Не йде група? Треба щось думати.
Померз виноград? Треба думати.
Токенізація не до кінця ясна? Треба думати ще більше й сильніше.
Грошей не вистачає? Оооо. Тут вже думати треба так, ніби ти особисто відповідаєш за курс долара, погоду і світову економіку.
А ще наш Юра дуже любив: ВСЕ ТРИМАТИ ПІД КОНТРОЛЕМ. При тому — наперед.
Ще нічого не сталося — а Юра вже:
подумав
проаналізував
передбачив
внутрішньо понервував
і на всякий випадок морально підготувався до п*здеця
Юра потрапляє у ∆Гру
І от одного дня Юру запросили в якесь Ранкове Небо, тобто, у ∆гру.
Юра подумав:
— Ага… ясно… зараз буде: «відкрий потік достатку» «дихай маткою» «стань квантовим мільйонером» і інша духовна шаурма.
Але ні. Йому сказали:
— Юра, не мороч Всесвіту голову. Напиши вузол.
Хочу X
Але Y
Відчуваю Z
І тут Юра завис. Бо звик: або героїчно думати, або стратегічно напрягатися. А тут якась підозріла простота: «напиши вузол».
Ну він і написав:
«Хочу через токенізацію і клубну модель залучити людей та інвестиції. Але не бачу до кінця, як це реально працює. І через це хочеться все до кінця продумати і зрозуміти перед початком».
І тут Дельтоум такий:
— Юра. Ти не токени хочеш. Ти насправді хочеш: красиво і легко жити, людей радувати собою і своїм вином, і щоб тобі було не страшно творити щось нове і красиве всупереч хаосу і навіть посеред хаосу.
І тут у Юри всередині щось так: «хрусь».
Поки Юра планував жити
Бо раптом він побачив, що останні роки він майже не жив, і навіть не помічав що не жив. Він:
багато думав
готувався жити
планував жити
переживав про життя
контролював життя
і тримав себе в стані: «ну а раптом шо»
Але найсмішніше: поки Юра стратегував думки, реальність уже потихеньку їхала без нього.
Люди звідкись з’являлися, самі дзвонили. Групи збирались. Замовлення приходили. Італія ворушилася. Нерухомість штовхалася. Круїзи рухались. Навіть Ркацителі з Грузії приїхало.
Все сікось-якось рухалося. Але наш Юра не відчував цього, бо сидів весь у думках:
«ну треба ще трохи все продумати і все зрозуміти…»
Класичний український синдром:
«Дай Боже, щоб усе було добре. Але я все одно подумаю, понервую».
∆Дія, на яку образився мозок Юри
А потім Дельтоум дав Юрі ∆дію. І вона була настільки проста, що мозок Юри аж образився.
Не: «створи DAO-платформу світлого майбутнього».
Не: «створи метавсесвіт виноробів Web3».
А:
«Опиши простими словами: що люди ВЖЕ ЗАРАЗ отримують від твого клубу».
Без токенів. Без NFT. Без «дисруптивної синергії блокчейн-екосистем». Без всієї цієї термінологічної лабуди, від якої навіть ChatGPT пітніє токенами і вмивається цифровими сльозами.
Тут внутрішній аналітичний штаб Юри взагалі оголосив надзвичайний стан., бо він звик:
або думати і хвилюватися
або готуватися думати над чим ще похвилюватися
А тут якась примітивщина: «просто напиши що ти вже даєш людям».
Якась дурниця. А далі що?
— А далі йди на Ранкове Небо.
Ну, таке щось…
Юра ризикнув і зайшов
Але Юра ризикнув і зайшов. І таки почав робити ці «дурниці»:
збирати вузли
ходити на Небо
робити ∆дії
і навіть писати вершки
І якось помітив, що голова стала трохи менше думати. А він став трохи більше бачити:
трохи більше слухати тіло
трохи швидше діяти
і трохи рідше намагатися контролювати курс долара, погоду, виноград і емоційний стан всіх італійських виноробів одночасно
І тут Реальність така:
— О! Ти диви, Юра ожив. Та невже? Ну нарешті.
І понеслось
замовлення вин майже щодня
нові люди
корпоративи
земля під виноградник
Італія ожила
круїзи
інвестори
нові зв’язки
І навіть молодь почала казати:
— «А ми за вами слідкуємо в Інсті».
А це в Україні, між іншим, майже офіційне підтвердження, що ти ще не дід-старпер. Як не як — а це таки зараз статус.
Люди приходять не лише за вином
І тепер Юра вже бачить головне. Люди приходять до нього не лише за вином. А:
за душею
за атмосферою
за станом
за живістю
за відчуттям, що життя ще має смак
і що в цьому нашому бурхливому світі ще не все і не всі остаточно *обнулися
І знаєш що? Проблеми у Юри нікуди не поділись. Грошей іноді все ще впритул. Податкова як курила щось важке — так і курить. Виноград мерзне. Люди іноді зникають. Італійці мутять.
Але.
Юра вже не виглядає як людина, яка тоне у думках, переживаннях, рутині і контролі.
Він виглядає як людина, навколо якої починає збиратись:
життя
люди
рух
сенс
і нормальна людська добра і щира атмосфера
І ось це і є ∆Гра
Не: «стати ідеальним».
А:
побачити вузол
зайти в Ранкове Небо
зробити ∆дію
зібрати вершки
і так по новій…
Бо ∆Гра — це не коли ти:
контролюєш Всесвіт
рятуєш економіку
подумки керуєш виноградом
і несеш персональну відповідальність за емоційний стан усіх італійців
∆Гра — це коли ти нарешті чуєш життя, бачиш життя, довіряєш життю, і просто перестаєш заважати життю жити через тебе.
ЕПІЛОГ
І десь зараз Юра:
наливає комусь Одеський чорний
щиро ділиться Ркацителі
впроваджує токени
вже домовився за поїздку в Італію
і потрошку виходить із режиму: «тривожний директор надуманого всесвіту»
Назад у життя.
Питання до читача
Хочеш теж спробувати свій перший цикл ∆Гри як Юра?
https://deltoum.com/morning-sky/node
Не сци, заходь. Тут душевно. Будь як Юра.
(тільки дійди до кінця — саме там починається найцікавіше)